Ответ: Вітання усім, хто не забуває наш Любар ! Дякую за листи. Останній лист нагадав мені події давньої вже історії, коли про незалежну Україну лише говорили і то з оглядкою або пошепки. Ми тоді вважали, що наша українська діаспора мало робить для незалежності. Хоч вони робили все, або майже все що могли. Основну ж роботу мали робити не вони, а ми. Точнісінько так же ставляться жителі району до „Любарської діаспори” – людей, які чогось досягли (найчастіше великих грошей), десь за межами району. Мовляв, чому вони так мало чи недостатньо допомагають нам. А вони ж таки роблять що можуть. А їм хто допомагав? Звісно, хочеться щоб хтось приїхав з великими коштами і навів у нас лад.
А то ми самі не годні сміття після себе прибрати. Але якщо дивитися реально – то добре і те що роблять наші успішніші земляки. Ось Володимир Стельмах побудував у своїй Бичовій красуню церкву. Усю своїм коштом. І утримує її. А в центрі Любара ( де була „центральна чайна”) вже добрий десяток років мляво розгортається будівництво церкви. А будівля може стати візиткою Любара (центр, гарне місце ). Потрібен хтось, хто зрушить цю справу з місця. А Мариньоха змінив вигляд Великих Деревич, збільшив кількість робочих місць. Коля Чека приїздить з Іспанії і влаштовує у Любарі футбольні турніри, допомагає купувати форму іт.п. Той же Петро Липко допоміг коштами на видання книги Сергія Андрійовича Липка „Зібрані твори”, яку я зібрав по частинках з різних джерел.
Таких людей стає все більше. Мені дуже сподобався один чоловік з Андрушівки ( за фахом астроном, потім бізнесмен), який побудував у Андрушівці справжню астрономічну обсерваторію. Вона працює за міжнародними програмами, відкрили до десятка астероїдів (один з них назвали Андрушівка!), там хоч небагато, але створені робочі місця. І що цікаво, ніхто з них не пнеться у народні депутати по наших округах. А ось ті, хто роздає гроші чи щось „дарує” у обмін на майбутні голоси – ті не варті навіть подяки. Тому що гроші у них крадені і голоси куплені, і подяки у газеті проплачені. А справжні меценати потроху роблять що можуть. Але періодично нагадувати їм про те, хто вони і звідки - потрібно, бо життя сьогодні бурхливе і часто ми забуваємо навіть зателефонувати найближчим людям, а не лише згадати за весь район. Хай більше буде успішних любарців і менше тих хто їм заздрить. Успіхів!

Ответ: Доброго дня,пане Вікентію! Дякую за увагу до нашого сайту та до місцевої преси! Не знаю, наскільки я змінився, час все розставить на свої місця і о оцінить усіх об''єктивно. Стосовно Петра на Кіліманджаро, то тут краще радіти за Любар . Комуністи запутили в космос Поповича, американці Каденюка, а ми радіємо що Україна представлена і в космосі. Так і в цьому випадку. Хто б той герб туди не доніс, але він там був. Щодо партійних грошей, то не знаю скільки з них могло потрапити до першого секретаря райкому комсомолу міста Бровари - така остання посада Петра в радянській ієрархії. Це не дуже високо. А туристичний бізнес він та його компанія розпочали тоді, коли Горбачов надав комсомольському бізнесу пільги, звільнивши їх від податку. Тоді його друзі з комсомольського бюро туризму "Супутник" запропонували йому стати учасником такої справи. Наскільки мені відомо, вони зафрахтували судно і звозили туристів кудись на Балкани (здається Болгарію). У них все вийшло і з того створили туристичну фірму "Венея". Років через п"ять до неї додалася фірма "Світ чаю" Його сестра з чоловіком торгують кавою та чаєм на любарському базарі і Ви можете його скуштувати.
Зараз "Світом чаю" займається старший син Петра -Максим. Молодший брат Сергій - має фірму з фітодизайну та озеленення в Броварах. В той час розпочали свій комсомольський бізнес Юля Тимошенко, Сергій Тігібко, Турчинов., Коломойський та інш. В Любарі була спроба крутити відео в БК. Цим займався такий собі "Борода". Тут воно не пішло. На моє питання : яке місце він займає серед київських бізнесменів, Петро відповів, що він десь так середній київський бізнесмен, але ближче до низу. Так що по світу він іздить, в основному, у справах фірми, І тільки зрідка за власним вибором. І на Кіліманджаро він рекламував свою "Венею". А Любар попутно, і ,каюсь, не без мого впливу. Я б теж хотів би мандрувати, але не "по роботі". чи тільки заради витрішок. Я б хотів щоб мандрівка мала якийсь науковий сенс: чи то на археологічні розкопки, чи шукати щось там у джунглях. Або революцію робити. Ось після таких розмов Петро взявся рекламувати наш Любар. Скільки партійних грошей потрапило до нього і на якому Кіпрі він їх зберігає - я інформації не маю. Якщо Ви її маєте - поділіться. А Любар потребує і підтримки і реклами. Бо невдовзі від нього залишиться кілька бензозаправок та придорожна корчма. Успіхів Вам! З повагою Канчура.

Ответ: Щиро дякуємо за цікаві зауваження і дискусію.
Бажаємо успіхів.
Адмінстрація сайту.

Ответ: Дякуємо за вітання! Щодо священників то вони колись були першими заступниками і порадниками селян (бо грамотні, совісні). Та й грамоті діти учились в церковно-приходських школах. Та комуністичні часи зробили з ними дуже погану річ. Більшість стала служити політичному курсу (який змінвався), а не Богу. Зараз ніби часи змінилися, але інерція ще залишилися. Служать наші духовні пастирі різним політичним силам, на превеликий жаль. А були б політично незаангажованими - могли б стати дійсно впливовою духовною силою, авторитетом, навіть третейським суддею для політиків. Ось і виходить що не моляться у православних храмах (певних конфесій) за душі замордованих голодом чи репресованих ( тому що політична сила, що вони її підтримують не дуже погоджується з оцінками масштабів цих наших трагедій). А інші кофесії, навпаки, моляться, але за це надіються на певну підтримку інших політичних сил. От виходить, що за душі наших полеглих служби проходять лише в частині храмів. А ось политичною агітацією, та ще під час проповіді наші священники займаються охоче. Бо толкову проповідь сказати - це потрібно добре потрудится, а пару лозунгів з листівок сказати - тут багато разуму і праці не потрібно. Повернуться священники до потреб народу - і буде у них повага пастви і всього суспільства, ніякий розкол їм не страшний, бо не для себе живуть і стараються. Тому ніхто не каже, що священник - це "ворог народу", як Ви написали. Вони просто звичайні люди. А щоб бути священником цього мало!. Саме слово: СВЯЩЕННИК зобовязує до більшого, до служіння, а не чвар між собою та блукання у суєті суєт партій, президентів, політтехнологій. І про це потрібно серйозно говорити з усіма, хто вважає себе духовними поводирями українців. Канчура Віктор.

Ответ: Абсолютно непредвзято. Относительно В. Деркача - то нормальный кандидат. Он приезжал прошлым летом в Любар. Жена его (первая) тоже из Любара. О них Любар неплохо информирован. Думаю, что можно и на сайт. Здание школы еще есть - сейчас это детский оздоровительный легерь "Свитанок", возле костёла. Из Деркачей асть еще генералы - глава СБУ (бывший) Леонид Деркач (родственники еще живут в Привитове) О костеле у меня есть статья, дважды удалось ее опубликовать (в Луцке и Житомире) но небольшими тиражами (в сборниках) и без фотографий , а их есть много, причем старых. Найду даньги - издам с фотографиями. Игорь, кто из Любарских Навакивських был Вашим предком? Думаю, есть люди, которые их помнят. Успехов. Канчура Виктор.

Ответ: К сожалению, в нашем архиве пока что нет. Надо бы сделать. Обязательно сообщим Вам, как только будут! Там сейчас красиво - полностью отреставрированно помещение (в процессе реставрации ведь служба шла только на очень маленькой площади), по стенам - резные изображения Крестной Дороги. Воссоздан чудотворный образ креста, которым был известен Любар с давних времен.

Ответ: Рады, что Вам понравилось! Постараемся добавить еще интересные материалы.

Ответ: Дякуємо! Приємно, що Вас цікавить наше містечко

Ответ: Дякуємо.
Є таке підходяще українське слово "містечко" - от воно і є:)

Ответ: Дякуємо:)

Ответ: Заходите почаще! Напишите, про что Вам было бы интересно прочесть.

Ответ: Дякуємо за приємний відгук. Можливо, є побажання чи пропозиції щодо змісту?

Ответ: Обязательно! Чай, лес и речку гарантируем:)